• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Наша гордість

Наша гордість

СЛОВО ПРО ВЧИТЕЛЬКУ

Школа. Дзвінок. Перерва. І світлим смутком згадуємо літа, що промайнули, як птахи.

Всі ми родом із дитинства, зі школи. Тільки в дорослому віці розуміємо, що прощаємося з нею не назавжди. Все життя наше пов’язане зі школою. Колись ми бігли сюди тільки нам відомою стежкою, тепер тут вчаться наші діти, колись – учитимуться внуки.

У кожного з нас був свій вчитель. Моїм була і є Тамара Степанівна Гончаренко - учитель математики ЗОШ № 4. Майже тридцять років тому вона навчала мене математики. Ми, її учні, були закохані в свою вчительку. І хода у неї найкраща, й усмішка, і пояснює вона найзрозуміліше. Алгебру й геометрію, ці нелегкі предмети у неї знали й любили всі мої однокласники. Тепер розумію, що закоханість у свою справу є найвірнішою запорукою успіху. А Тамара Степанівна закохана у формули, теореми, задачі. Вражає її терпіння, мудрість і врівноваженість.

Дзвонять і дзвонять шкільні дзвінки, відраховують не уроки, а роки: роки дитинства, роки юності, роки зрілості. Тільки в дитинстві час стоїть, а з кожним роком все більше й гостріше ми відчуваємо його плин.

Шкільні дзвінки відрахували вже 25 років моєї педагогічної діяльності. 20 із них – поряд із Тамарою Степанівною. Ще досі з душевним трепетом заходжу в учительську, там - моя учителька. З неї беру приклад, у неї вчуся педагогічній майстерності.

Людей поділяють на дві категорії. Перша – можна цій людині довірити дитину, другій – ні. Я щаслива з того, що не тільки в моєму житті була Тамара Степанівна. Вона була вчителем математики і класним керівником мого сина. Мрію, щоб і мої майбутні внуки вчилися математики у Тамари Степанівни.

Низький уклін вам, вчителько моя ,

Хай думка ваша квітне барвінково,

Хай творчості не мовкнуть ручаї,

Про вас для нас вас нехай звучить щасливо

У нашій дружній, збратаній сім’ї.

Наталія ПАНАСЮК, випускниця

СЗШ №4, нині – педагог школи

Я іду нічним Нововолинськом…

Я іду нічним Нововолинськом… Навкруги ілюмінації вогні. Краса! Протягом віків тут хутори були. Хліба шуміли. Вишня – яблуня цвіла.

60 літ пройшло з тих пір післявоєнних. Коли вперше тут геологи знайшли кам’яне вугілля – чорне золото. І засвітились шахти копрової вогні. І місто виросло шахтарське, найрідніше. І школи в нім, і серед них одна – моя Четверта восьмирічна ( таке ім’я отримала вона). Я пішла навчатись в ній літ 50 тому. Та 50 тих – наче мить. Змружу очі – чую «перший» дзвоник, який в «Країну Знань» мене повів.

Шкільні роки – це ніби казка: уроки, друзі, класний керівник, походи і екзамени, й підказки… п’ятірки, трійки, двійки… а на перервах – сміх.

Ще 50 і 100, і 200 років у світ широкий юних випускай, які модернізують Україну й на світ увесь прославлять наш Волинський край.

Шановні педагоги і учні Нововолинської ЗОШ №4.

Найщиріші вітання Вам з нагоди 50-річного ювілею школи!

Школа №4 мені рідна, як і Вам. Я навчалась в ній з 1959 по 1967 рік, працювала тридцять з половиною років. Тут навчався мій брат, племінниця, сини.

Завжди з вдячністю я пригадую своїх учителів: Радецького Павла Матвійовича – директора, учителя Конституції (був такий предмет а «Основ правознавства» не було), Курило ( Дячук ) Галину Микитівну – учителя української мови і літератури; Кучинську Галину Іванівну – класного керівника, вчителя російської мови і літератури, Ковальчук Олександру Андріївну, Бакіко ( Іганович ) Ніну Тимофіївну, Осетнянко ( Дзвоницьку ) Леоніду Яківну – вчителів математики, Клименко Ніну Федотівну – вчителя географії, біології; Литвин Ангеліну Мартинівну – вчителя історії, Березницьку Аллу Іванівну – вчителя фізкультури, Курковську Надію Омелянівну – вчителя фізики і креслення, Власову Ангеліну Антонівну – вчителя домоводства, Баранець Лідію Степанівну – вчителя англійської мови. Першою вчителькою моєю була Ганна Степанівна.

Я дуже поважала своїх учителів і, напевне, тому вибрала теж професію учителя. Багато років я працювала у рідній школі. Моїми наставниками були Учителі від Бога: Шевчик Галина Яківна і Курковська Надія Омелянівна. Завдяки їхнім порадам я підвищувала свій фах.

Зі спогадів випускниці школи, учителя історії

Валентини Василівни КОЗЛЮК

Кiлькiсть переглядiв: 1620

Коментарi