• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Навчальний процес

Нововолинська загальноосвітня школа І-Ш ступенів № 4 ім. Т. Г. Шевченка

Нововолинської міської ради Волинської області

ВПЛИВ ТРУДОВОЇ ПЕДАГОГІКИ НА ЗАГАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ

В ПЕДАГОГІЦІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Трудове виховання дітей як у сім'ї, так і в школі, вихованню любові до праці, працьовитості, поваги до людей праці, бережливого ставлення до матеріальних і духовних благ людства — провідна проблема теоретичних досліджень і практичної діяльності Василя Олександровича. Цій проблемі він присвятив численні книги й статті, у яких генерувальна ідея — створення оптимальних умов для розвитку природних індивідуальних здібностей кожної дитини. Педагогічний зміст системи трудового виховання педагог-новатор розкрив через принципи трудового виховання, які у вітчизняній педагогіці вперше визначив саме він. Він пропагував принципи єдності трудового виховання й загального розвитку.

У Павлиській школі ним було запроваджено чітко продуману систему виховання дітей, створені належні умови для формування трудових традицій, які переросли в культ праці. Василь Олександрович писав, що не гра в працю, а справжнє трудове життя, - з потом, втомою, мозолями, радістю досягнутої мети - ось щастя людини.

В.О.Сухомлинський відзначав, що марне витрачання часу, байдикування, ледарство проникає нині у життя дітей; та деякі батьки вважають, що їхні діти повинні тільки гратися, забавлятися, розважатися, а праця - це обов'язок дорослих. Дітей перетворили у бездушних споживачів радощів, вони навіть не усвідомлюють, звідки та радість прийшла і якою ціною завойована. Такі батьки переконані в тому, що найбільше щастя дитинства - безтурботність, втіха, радісне життя.

У деяких сім'ях діти аж до підліткового, а то й юнацького віку не знають особливих турбот, серйозної праці, не мають постійних трудових обов'язків і доручень, а свій вільний від навчання час проводять у розвагах, іграх, а то й бешкетуванні. Деякі батьки вважають, що бажання працювати, любов до праці приходить до людини з віком само собою. Вони заявлять: ми в свій час набідувалися, зазнали стільки горя, то хай хоч наші діти будуть щасливими, ростуть безтурботними, тішаться радощами дитинства.

За думкою В.О.Сухомлинського, в праці розкриваються здібності, моральні та інтелектуальні сили молодої людини, формується її особистість. Тільки в процесі трудової діяльності виникає потреба в спілкуванні, у становленні

соціальних і психологічних відносин, ділових взаємин між людьми, взаємодопомоги, взаєморозуміння, дисциплінованості, погодженості дій і вчинків тощо. Потреба в праці, звичка і відповідальне ставлення до праці можуть сформуватися лише при наявності посильних і постійних трудових доручень, у праці радісній, без примусу і покарань, самостійній і творчій, корисній як для особистості, так і для суспільства.

Через усі педагогічні праці В.О.Сухомлинський проводить основну ідею - ідею самоутвердження і становлення особистості громадянина у творчій праці на благо суспільства. Дати дитині радість творення, радість праці, праці на благо людей - це і є справжня мудрість батьківської любові до дітей.

Василь Олександрович писав, що творчий характер трудової діяльності розкривається перед дитиною тоді, коли вона зайнята тривалою працею, яка потребує щоденної думки, піклування. І однією з найсильніших спонук до фізичної праці є важливість задуму цієї праці, поєднання зусиль розуму і рук. Чим важливіший задум, тим з більшим інтересом виконується найпростіша робота. Оволодіння майстерністю дослідження, експериментування, використання даних науки у праці - все це дитина усвідомлює і переживає як моральну гідність.

Ідеї та технології трудового виховання школярів у Павлиші вчать наступні покоління бути мудрими й виховувати дітей з раннього віку працьовитими та відповідальними.

Відомий український педагог-гуманіст В. О. Сухомлинський постійно підкреслював, що вчитель творить людину. Тільки вчитель може виховати творчу дитину, розкрити перед нею багатство знань, знайти найдосконаліші методи проектування людських доль. А для цього вчитель сам має бути творчою, непересічною особистістю, яка віддає наснагу, працю, часточку своєї душі й серця дітям. За В. О. Сухомлинським, педагогічна творчість — це здатність допомогти дитині пізнати свій внутрішній світ, передусім свій розум, допомогти їй підви-щити інтелектуальні сили, навчити її розуміти й створювати красу своєю працею, своїми зусиллями. Нехай дитина повторює те, що було

вже зроблено, створено людьми, але якщо її дії — плід власних розумових зусиль, то вона — творець, а її розумова діяльність — творчість. Учитель-вихователь повинен уміти плекати творчу особистість учня, тобто вміти долучитися до творчого процесу як до складної дії, пов’язаної з високим напруженням усіх духовних сил людини.

Колективна дослідницька праця об’єднала учнів. Низка заходів шкільного життя, започатковані директором і вчителями, зберігаються й нині: вони стали яскравими шкільними традиціями. Серед них — свято Матері, свято дівчат; весняні свята: пісні, квітів, птахів; зимове свято снігового містечка, а також день першого снопа і свято першого хліба. Виховне середовище підсилювали трудові традиції, які супроводжувалися духовним піднесенням, яскравими почуттями й переживаннями. Це виготовлення в кінці навчального року подарунків школі — приладдя, моделей, альбомів. Протягом канікул виготовляли наочні посібники: гербарії, колекції, квіткові композиції. Перед початком навчального року діти прикрашали класні кімнати й шкільне подвір’я, а восени й навесні під час тижня саду садили яблуні матері, батька, бабусі, дідуся, виноград; облаштовували куточки краси. Усе це відбувалося в тісній співпраці з учителями та батьками, з випускниками попередніх років. Тому й потопала шкільна садиба в горіхових, вишневих, абрикосових, каштанових, ялинових насадженнях. „Усе це створено руками наших дітей, і все це можна створити в кожній школі”, — стверджував педагог-гуманіст .

Наша школа теж має свої традиції . Яскраві свята матері, свято жінки, зимові свята.

За порівняно короткий час — два десятиліття — павлиські школярі перетворили шкільне

подвір’я на родючу ділянку з садом.Переконливим є вже просто перелік об’єктів, які були на ділянці: розкішний плодовий сад площею два гектари — Сад Матері; виноградник — улюблене дітище всієї школи; теплиця — зелена лабораторія, центр дослідницької роботи юннатів і науково-предметних гуртків; лимонарій, крільчатник, пасіка, дубовий гай. „Шкільна ділянка — цар-

ство зелені, — підкреслював В. О. Сухомлинський.

Учні шашої школи вже традиційно беруть участь у прибиранні прилеглої до школи території, виготовленні шпаківень, участь у міських заходах «Чисте довкілля».

У формуванні духовного обличчя дитини велике значення мало те, що вона бачила навколо себе. У шкільних коридорах, класах, майстернях Павлиської школи не було нічого випадкового. Дитячі малюнки спонукали до праці та добрих вчинків: „Світ у малюнках” розкривав теми

„Чому це так буває?”, „Навіщо так роблять? ”, „Що тут неправильно зображено?”, „Де це відбувається?”. На постійній виставці були дитячі роботи з рукоділля, конструювання й моделювання, вироби з паперу. На яскравих панно — портрети видатних людей, їхні висловлювання про мету життя, самовиховання, про роль праці як джерела щастя кожного.

В. О. Сухомлинський провідною ідеєю трудового виховання школярів уважав створення оптимальних умов для розвитку індивідуальних здібностей кожної дитини. Єдність трудового виховання та загального розвитку — морального, інтелектуального, естетичного, фізичного;

розкриття, виявлення, розвиток індивідуальності в праці; раннє залучення до продуктивної праці; різноманітність видів праці; постійність, безперервність праці; творчий характер праці; поєднання зусиль розуму й рук; наявність рис продуктивної праці дорослих у дитячій праці; наступність змісту трудової діяльності; умінь і навичок; загальний характер продуктивної праці; посильність трудової діяльності; єдність праці й багатогранного духовного життя — стали провідними принципами трудової підготовки учнів у Павлиській школі

Дослідницька праця учнів спрямована на пізнання закономірностей природи й створення матеріальних цінностей; вирощування насіння, плодів на ділянці, виготовлення механізмів та інструментів у майстерні, збирання гербаріїв і колекцій у природі. Для виховання моральних

якостей у дітей об’єкти праці в Павлиській школі добиралися так, щоб учні ставали учасниками суспільного життя, до дня закінчення школи бачили результати своєї праці. Співвідношення розумових і фізичних зусиль. При виконанні трудових завдань, — зазначає Сухомлинський, — добиваємося такого співвідношення роботи рук і думки, щоб фізична праця приваблювала юнаків і дівчат як сфера духовного зростання, вдосконалення. Створюючи матеріальні цінності, учні водночас досліджують, експериментують, вивчають закономірності природи, техніки й технології, удосконалюють технологічні процеси. При здійсненні творчого задуму одноманітна, часто неприємна праця була не кінцевою метою, а засобом його реалізації.

Результати трудової діяльності. В одних випадках їх отримували в процесі самої праці (вироби гуртків технічної творчості). В інших випадках праця була підготовкою для одержання матеріальних результатів у найближчий час (підготовка ґрунту для висівання озимої

пшениці) або була умовою їхнього одержання у більш віддаленому часі (роботи щодо підвищення родючості ґрунту). Нерідко праця не мала очевидних матеріальних результатів, а збагачувала життя духовними цінностями (турбота про хворого).

кабінеті живої природи. Рослини добирали так, щоб ділянки зеленіли до глибокої осені. До морозів цвіли осінні квіти. У теплиці своєю красою захоплювали хризантеми, проліски, конвалії. Краса „ніби струмками розтікалася по всьому селу” із шкільної навчально-дослідної ділянки, де вирощувалися саджанці плодових дерев.В. О. Сухомлинський був переконаний у тому, що діти мають захоплюватися красою в усіх її проявах. Але провідне місце в його педагогіці відведено красі праці творення, яка супроводжувалася переживаннями почуття радості як основи діяльності колективу школи та індивіда.Ідея радості праці супроводжувала індивідуальні й колективні зусилля, напруження, зосередження, спрямовані на виконання найрізноманітніших трудових завдань у будь яку пору року. Дитинство не повинно бути постійним святом, як наголошував педагог, якщо немає

трудової діяльності, посильної для дітей, для дитини залишається недоступною і радість праці.

Важливі не стільки результа-ти учнівської праці, скільки виховна роль праці. У житті школяра фізична праця повинна стати щоденною — тільки за такої умови дитина відчує її привабливість, красу. Відчуття краси фізичної праці необхідно виховувати так, як відчуття краси творів мистецтва та явищ природи. Тільки відчувши красу фізичної праці, учень буде поважати цю працю і людей фізичної праці, буде розуміти ії ціну.

Цінним засобом підготовки учнів до практичної діяльності В. О. Сухомлинський уважав виробничі екскурсії, які дають можливість учням не тільки побачити різноманітні машини, але й поспостерігати за їхньою роботою, дізнатися, як вони полегшують працю людини. Він розробляє рекомендації щодо підготовки й проведення виробничих екскурсій до об’єктів з новою технікою, прогресивними технологіями, належною організацією праці.

У системі роботи школи діяло правило: кожен колектив юнаків і дівчат за роки перебування в школі повертає родючість гектару землі.Учитель закликав молодь не боятися земних перевантажень: „Молоде покоління часом занадто легко отримує блага, радості життя. Настільки легко, що молодь не встигає відчути сердцем своїм: що, звідки та з яким зусиллям отримано.„Найголовніша умова подолання утриманства, споживацького ставлення до матеріальних і духовних благ... щоб найважливіші переконання осягалися в поті чола, здобувалися мозолями. Є людські здібності, завдяки яким праця стає могутнім вихователем. Це здатність дивуватися, здатність обурюватися, здатність захоплюватися, одухотворюватися”.

Роль організатора й вихователя в процесі продуктивної праці учнів покладалася на класного керівника, який мав бути обізнаним з основами агротехніки й забезпечувати якість агротехнологій. Наприклад, класний керівник О. І. Степанова вміло використовувала сільськогосподарську працю з виховною метою. Вчителька захоплювала учнів працею, розкриваючи її значущість і послідовність виконання операцій при вирощуванні рослин. Слово вчителя і показ операційно-технологічного процесу створювали учням умови для пошуку. Вони набували практичні знання про правильний обробіток ґрунту, дізнавалися про догляд за рослинами, методи запобігання пошкодженню рослин

засухою та шкідниками. За вмілого педагогічного керівництва, професіоналізму вчительки учні захоплювалися нелегкою сільськогосподарською працею, виявляли старанність та ініціативу .

Василь Олександрович Сухомлинський своєю новаторською педагогічною діяльністю, рівнем інтелекту, загальною та педагогічною культурою, громадянською позицією, духовністю, дивовижною працьовитістю, організованістю та відповідальністю, а також відкритістю, доступністю мав великий вплив на розвиток творчого педагогічного потенціалу колективу школярів й учителів. Як майстер, він чітко та безпомилково визначав перспективний розвиток учителя, складові його індивідуальної творчої лабораторії. На освітянському небосхилі він засвітив чимало яскравих педагогічних зірок, і це закономірно, бо його дивосвіт був сповнений любов’ю до дітей, до людей, до життя.

Література

1. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В. О. Сухо-

млинський // Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / редкол. :

О. Г. Дзеверін (голова) та ін. — К. : Рад. шк., 1976 — . —

Т. 4. — 1977. — С. 7 — 390.

2. Сухомлинський В. О. Розум і руки / В. О. Сухомлинський //

Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / редкол. : О. Г. Дзеверін

(голова) та ін. — К. : Рад. шк., 1976 — . —

Т. 5. — 1977. — С. 69 — 80.

3. Доклад директора Павлышской средней школы Онуфриев-418

В. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ У РОЗДУМАХ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПЕДАГОГІВ

ского района тов. Сухомлинского В. А. // ДАКО. — Ф. 4789, оп. 4. —

Арх. 74. — 5 арк.

4. Сухомлинский В. А. Трудовые традиции в школе / В. А. Сухо-

млинский // Сов. педагогика. — 1955. — № 7. — С. 7 — 11.

5. Сухомлинський В. О. Директор школи — керівник навчально-

виховної роботи : дис. на здобуття вчен. ступеня канд. пед. наук / Су-

хомлинський Василь Олександрович. — К., 1955. — 622 с.

6. Сухомлинский В. А. Тревога моя и любовь / В. А. Сухомлин-

ский // Смена. — 1970. — 17 июля.

7. Сухомлинский В. А. Романтика сельскохозяйственного труда /

Кiлькiсть переглядiв: 1690

Коментарi

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Травень 2017 Наступна
ПВСЧПСН
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031